Усміхнений паштет від пана Диявола

Літак, в якому летіла група державних мужів, терпів катастрофу. Спочатку відмовив один двигун, потім другий. Спікер Думи, розуміючи наскільки тяжкий його гріх перед Богом, звернувся до Дияволу:

- Рятуй і помилуй, обернись килимом-літаком, інакше не тільки ми, вся наша знедолена країна розвалиться.

Диявол мужик тертий, слово спікера для нього - пустий звук, але обернувся-таки літаком-килимом, підібрав на льоту всіх падаючих перекидьки пасажирів, але приземлятися не поспішав. Знизившись, він планував над безкрайнім російським привіллям, сповільнюючи політ килима над селами та робочими селищами, які, давно вже були не робочими, а повільно й тупо вимираючими.

На околиці одного з таких селищ Диявол запропонував пасажирам відпочити і пополуднувати. На п'яти шикарних тацях він підніс пасажирам м'ясного паштету, спрацьованого кухарями у вигляді п'яти відомих всім персон, у тому числі і самого спікера Думи. Перед тими, хто потрапив у катастрофу, постали, у вигляді паштетних мумій, лідери провідних російських партій. Причому показували вони себе, наче живі, навіть вії в них рухалися, а обличчя то і діло розповзалися в диявольській усмішці. Пасажир від партії комуністів тут же висловив Дияволу своє невдоволення:

- Чому, пан Диявол, в цю чудову п'ятірку ви не включили нашого президента? Багато хто з нас мріють скуштувати саме від його плоті.

Ліберальна демократка від захвату заплескала в долоні.

- Хочу плоті президента, хочу плоті...

Всі заметушилися, зашуміли, облизуючись, але не наважуючись увіткнути виделку в одного з імпульсивно усміхнених паштетів. Мовчав тільки спікер. Він похмуро дивився на власне зображення і думав про те, що цього пройдисвіта Диявола треба б ввести в Думу і зробити з нього, у наслідку, президента. Якщо він зміг виготовити такі паштети, то зробити якого-небудь Буша або Хусейна зможе без зайвих проблем. Знаючи, що Диявол любить викидати диявольські штукенції, спікер підняв виделку, щоб встромити її свого зображення, та не куди-небудь, а прямісінько в око. Виделка застигла в польоті, коли з-за кущів пролунав не те зойк, нетто схлип, але, загалом-то, щось на кшталт пісні неабияк п’яної людини:

- Праглатіла Єльцина, праглатіла, праглаті...

На цьому пісня обірвалася, але інтерес до співака був підігрітий не стільки піснею, скільки можливістю роздобути спиртне. Пасажири дружно встали і попрямували до кущів. Картина їм відкрилася чудова. На траві сидів полисілий мужик, лівою рукою він спирався на величезний цинковий бак з прозорою рідиною, а в правій руці тримав кухля, за допомогою якого переливав у свою черевину духмяний напій.

- Праглаті... - затягнув було він, але помітивши натовп людей, п'яно посміхнувся: - Гаспада, прашу до стала...

- Самогоночка! - Зраділа представниця ліберальної демократії, витягаючи з кишені гаманця з грішми. - Скільки коштують місцевий коньячок, вельможний пане?

- А раптом тут суцільна сивуха, - по-зміїному клацаючи язиком, промимрив представник якийсь демократії. - Раптом отруїмося.

- Я вже половину бака випив, не отруївся, - вишкірився мужичок. - Самогон з натуральної сировини, панове... Комуністам безкоштовно даю, хоч залийтеся. У мене тут в травичці ще два бідони, моя добова норма, панове.

Представниця ліберальних демократів на гроші не скупилася. Спікер вирішив, що десятка за кухоль самогону ціна цілком сприятлива, до того ж він ще не визначився, хто він - комуніст чи демократ. Велика частина пасажирів вибір зробила на користь комуністів. «Не стане ж цей п'яний мужик перевіряти документи!», - Думав кожен, зачерпуючи з бака чергову порцію самогону з дивно знайомим повівом.

- Ароматець-то у коньячку ... не гірше вірменського ...

- Сільський ароматець, - співав мужичок, чаркуючись з пасажирами по черзі. Незабаром було відкрито ще один з бідонів, а коли всі трохи захмеліли, відразу згадали і про моргали в паштетах.

- А навіщо закусці пропадати, - вигукнув спікер. - Тягніть її сюди, хлопці.

Гостинному господареві першому дозволили покуштувати з п'яти усміхнених паштетних тулубів.

Оглянувши ароматну їжу, мужик заперечливо похитав головою:

- Не, бра, на мужиків у мене не таво... Нудить мене від оцих мужиків. У вас що в Кремлі... жінок нема?

Тут же з'явилася шосте страва, з гладенькою миловидною жіночкою із державної Думи. Вона показувала присутнім язика, і поки мужик захоплено дивився в її усміхнені очі, спікер відітнув шматок паштету від правої ноги і почав їсти. Губи його лисніли від задоволення. У мить ока тіло жінки було розхапане і відправлене на розмелювання по зубах. Мужикові залишили весело усміхнену голову. Він взяв голову в руки, черпнув з бідона кухоль самогону і підніс його до вуст голови. Та зробила кілька ковтальні рухів і заплакала:

- З лайна-то самогоночка, з нього рідного ...

- Пробач, - сказав мужик. - Цукровий буряк у нас не росте, пшениця теж, відчиняємо старі відхожі місця, з того поки що й живемо.

Паштетна нога жінки з широко розкритої пащі спікера вилетіла як ядро з корабельної гармати і заліпила лице представника партії комуністів.

- Ах ти, перевертень! - Вигукнув той, - так ти плюватися?

Або не розчув комуніст, що сказала голова, або для нього було справою звичною пити самогон спрацьований з людського золота, зачерпнувши кухоль самогонки, він випив її на єдиному подиху і нахилившись над «спікером» вирвав з його горла шматок соковитого запашної паштету. Решта наслідувала його прикладу. Одна з пасажирок вихопила рожевими кігтиками у спікера те, що було трохи нижче живота і цілком засунувши його у рота, здивовано вигнула брову.

- А паштетец-то сама привабність...

І тут же почала виривати зайві місця у решти паштетних представників партійної еліти нашого славетного суспільства.

- Ну і стерво ж ти, - сказала їй інша жінка. - Усе сама захапала, немає щоб з другинею поділитися!

- Не той час, жіночки, щоб ділитися, - вигукнула цілком вдоволена закускою дамочка. У нас закон, хто першим урвав, той і ситий. А ти їм носи обкушуй, тут все спрацьовано з м'яса справжніх грішників, так що ці їхні штучки розкидані по всьому паштетному тілу.

- Яких грішників? - Не зрозуміла жінка.

- Як це, яких. Мужиків цих з паштету нам Диявол підсунув, так. А звідки у Диявола стільки м'яса. Вони що, в пеклі корів або поросят тримають? Як би не так. Вони там грішників приймають: кого в казан, а кого і на паштет. Це тобі не наші ковбаси: з чого зроблені, - ніхто не знає, але м'яса в них - кіт наплакав. А тут натуральна грішатина.

Окрім як на спікера походження самогону ні на кого більше гнітючого враження не справило. Якщо з людського лайна виходить такий напій, чи варто запаскуджувати покидьками наші річки? З такими думками, пасажири почали з особливою ретельністю дегустувати вироблений мужиком напій.

- Потрібно цю справу запатентувати, - нарешті отямився спікер. - Якщо пронюхають дружні нам країни, вони нас заллють такий горілкою.

- Якщо вже не залили, - захихотіла дама з рожевими кігтиками.

- Дурниця все це, - сказав мужичок. - З людських вивержень можна не тільки самогон гнати, а й добрий закусь приготувати. Не гірше вашого паштету буде. І продукт натуральний. Не дарма ж собачки їм ласують. Так що, братці, ніж закордонне лайно купувати, краще вже своє, нашенське довести до ширвжитку...